полковниченко
ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст.
Син полковника.
А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (В. Мисик).
Словник української мови (СУМ-20)ПОЛКОВНИЧЕ́НКО, а, ч., заст.
Син полковника.
А що там у їх за оказія? Не хоче [гетьманівна] за київського полковниченка? (В. Мисик).
Словник української мови (СУМ-20)