полковниця

ПОЛКО́ВНИЦЯ, і, ж., розм.

Дружина полковника.

[Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (М. Кропивницький);

[Сусляєв(здивований):] Я думав, що ви... [Марія Михайлівна (сміється):] Що я старомодна “дама”, полковниця або генеральша? (І. Кочерга);

Просто на нього [Успенського] ішов з м'якою посмішкою на вродливому обличчі “дядя Серьожа”, брат полковниці Карташової (П. Панч);

* У порівн. [Платон Гаврилович:] Оце візьму сьогодні в одній сорочці, а завтра вона ходитиме в мене, як полковниця (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. полковниця — -і, ж., розм. Дружина полковника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полковниця — полко́вниця іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. полковниця — ПОЛКО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Дружина полковника. [Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (Кроп.  Словник української мови в 11 томах
4. полковниця — Полко́вниця, -ці ж. Полковница. Шевч. 296. Молодая полковниця полковника просить. Грин. III. 417.  Словник української мови Грінченка