полковниця

Полко́вниця, -ці

ж. Полковница. Шевч. 296. Молодая полковниця полковника просить. Грин. III. 417.

Значення в інших словниках

1. полковниця — -і, ж., розм. Дружина полковника.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полковниця — полко́вниця іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
3. полковниця — ПОЛКО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Дружина полковника. [Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (М. Кропивницький); [Сусляєв(здивований):] Я думав, що ви...  Словник української мови у 20 томах
4. полковниця — ПОЛКО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Дружина полковника. [Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (Кроп.  Словник української мови в 11 томах