Значення в інших словниках
-
полковниця —
полко́вниця іменник жіночого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
полковниця —
ПОЛКО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Дружина полковника. [Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (М. Кропивницький); [Сусляєв(здивований):] Я думав, що ви...
Словник української мови у 20 томах
-
полковниця —
ПОЛКО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Дружина полковника. [Варка:] Тислася наумисне туди, аж де пані стоять: посесорша, полковниця, попівни (Кроп.
Словник української мови в 11 томах
-
полковниця —
Полко́вниця, -ці ж. Полковница. Шевч. 296. Молодая полковниця полковника просить. Грин. III. 417.
Словник української мови Грінченка