полковницький
ПОЛКО́ВНИЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до полко́вник.
Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, та й став панотець Шрам полковником (П. Куліш);
Посміхався [Кукулик]з такою полковницькою зверхністю, з такою всемогутньою певністю своєї несхибності й правоти, що серце в Брайка стрепенулося (П. Загребельний);
// Належний полковникові.
Тарас Бульба з синами стояв посеред великого двору .. Спереду невеликий старосвітський полковницький будинок (О. Довженко);
Прислухалася [Тетяна Василівна] до тупання внизу, до голосів – полковницького басу Кукулика, влазливого шепітку Кошарного (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)