полководець

ПОЛКОВО́ДЕЦЬ, дця, ч.

Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з'єднаннями.

З козака-рубаки, вольового і сміливого, .. Іван Богун в ході визвольної війни [на Україні] виріс у видатного полководця (з наук. літ.);

В Тульчині і неподалік Тульчина проживав славетний російський полководець О. В. Суворов (І. Цюпа);

* Образно. Був [С. М. Ейзенштейн] великий полководець у мистецтві, за яким ішли як у бій (з наук. літ.);

* У порівн. А господиня походжала круг столу, все вдесяте перевіряючи, ніби полководець перед вирішальним боєм (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. полководець — [полководеиц'] -одз'ц'а, ор. -одзцеим, м. (на) -одзцеив'і /-одз'ц'у, мн. -одз'ц'і, -одз'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
2. полководець — -дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з'єднаннями.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полководець — полково́дець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
4. полководець — КОМАНДИ́Р чого і без додатка (керівник військової частини), ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, КОМА́НДУВАЧ, КОМА́НДУЮЧИЙ чим і без додатка, ПОЛКОВО́ДЕЦЬ (той, хто керує великим військовим з'єднанням). Перед командиром загону молодий хлопець, щойно повернувся з розвідки (А.  Словник синонімів української мови
5. полководець — ПОЛКОВО́ДЕЦЬ, дця, ч. Воєначальник, який керує великими оперативно-стратегічними військовими з’єднаннями. З козака-рубаки, вольового і сміливого,.. Іван Богун в ході визвольної війни [на Україні] виріс у видатного полководця (Іст.  Словник української мови в 11 томах