полководець
полково́дець
[полководеиц']
-одз'ц'а, ор. -одзцеим, м. (на) -одзцеив'і /-одз'ц'у, мн. -одз'ц'і, -одз'ц'іў
Орфоепічний словник української мовиполково́дець
[полководеиц']
-одз'ц'а, ор. -одзцеим, м. (на) -одзцеив'і /-одз'ц'у, мн. -одз'ц'і, -одз'ц'іў
Орфоепічний словник української мови