половий
ПОЛОВИ́Й¹, а́, е́.
1. Кольору спілого жита, пшениці і т. ін.; блідо-жовтий.
Скільки оком скинеш – нив'я... там полові, там чорні, там зелені, аж голубі, там білі, як молоко (Панас Мирний).
2. Світло-рудий (про масть тварин).
[Бурлака:] Чи не бачив хто, люди добрі, пару моїх волів, полових, з білими латками на спині? (С. Васильченко);
– Одарка візьме сірих волів, Назар пару чорних та пару полових (Л. Яновська);
// у знач. ім. полови́й, во́го, ч. Тварина світло-рудої масті.
Як у степу застукав сніг, Пропив [Сидір] як стій три пари полових (М. Рильський).
ПОЛОВИ́Й², во́го, ч., іст.
У дореволюційній Росії – слуга в трактирі, на постоялому дворі чи в невеликому готелі.
– Давай все, замовлене на три персони, – сказав він половому, який прийшов накривати на стіл (Ф. Бурлака).
Словник української мови (СУМ-20)