половецький
ПОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, а, е.
Прикм. до по́ловці.
– Київ! Київ! – гомоніли Половецькії ряди (І. Франко);
І падає військо, і падає син Святослава Під ноги баских огирів половецького хана (Л. Первомайський);
Феодальні війни і половецькі напади, які супроводилися грабежем місцевого населення, часто також були причиною втрати смердами необхідних для ведення господарства засобів виробництва (з наук. літ.);
В степах днедавніх половецьких Доходив я завдань мистецьких, І довго Музи чистий спів Мені самотньому бринів (Микола Чернявський);
До земель До половецьких Лине військо бойове! (М. Упеник).
Словник української мови (СУМ-20)