половецький
ПОЛОВЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до по́ловці.
— Київ! Київ! — гомоніли Половецькії ряди (Фр., XIII, 1954, 368);
І падає військо, і падає син Святослава Під ноги баских огирів половецького хана (Перв., І, 1958, 214);
Феодальні війни і половецькі напади, які супроводилися грабежем місцевого населення, часто також були причиною втрати смердами необхідних для ведення господарства засобів виробництва (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 448);
В степах днедавніх половецьких Доходив я завдань мистецьких, І довго Музи чистий спів Мені самотньому бринів (Черн., Поезії, 1959, 121);
До земель До половецьких Лине військо бойове! (Уп., Про Донбас, 1950, 5).
Словник української мови (СУМ-11)