полозок
ПОЛОЗО́К, зка́, ч.
1. Те саме, що по́лоз¹ 1.
Сніг лип до полозків, до кінських копитів [копит] (І. Нечуй-Левицький);
Коні рвонули сани, заскрипів під полозками сніг (П. Кочура);
Воно [дерево] таке корячкувате, що й на полицю в плуг не вибереш, не те що на полозок (з казки);
* Образно. Тихими зимовими вечорами, коли місяць золотим полозком ковзав по снігах, .. в хуторах полускували тини (Григорій Тютюнник);
* У порівн. Він повернувся, човгнувши кульгавою ногою по підлозі, мов полозком, і пішов геть (С. Добровольський).
2. техн. Рухома, ковзна частина деяких машин.
Пальцьовий брус косарок спирається на два низьких башмаки.., під якими є сталеві полозки. Полозки можна переставляти вверх або вниз, регулюючи цим висоту зрізу трави (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)