полозок

ПОЛОЗИ́ (нижня частина саней), ПОЛО́ЗЗЯ, ПОЛОЗКИ́, КОПАНИ́ЦІ діал., КО́РСИ діал. Сани рушили і сніг голосно заспівав під полозами (В. Кучер); По-солов'їному витьохкує морозець під полоззям саней (Є. Гуцало); На декотрих човнах по дну накладені ребристі смуги, це полозки — на той випадок, якщо вода замерзне (О. Гончар); Під копаницями тьохнув, присвиснув мерзлий сніг (М. Стельмах); — Видно пана по халявах, — сказала Мася і показала Антосьові на чоботи. А вони в його, як собаки, руді і набік, як корси (А. Свидницький).

Значення в інших словниках

1. полозок — -зка, ч. 1》 Те саме, що полоз I 1). 2》 тех. Рухома, ковзна частина деяких машин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полозок — полозо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. полозок — ПОЛОЗО́К, зка́, ч. 1. Те саме, що по́лоз¹ 1. Сніг лип до полозків, до кінських копитів [копит] (І. Нечуй-Левицький); Коні рвонули сани, заскрипів під полозками сніг (П.  Словник української мови у 20 томах
4. полозок — ПОЛОЗО́К, зка́, ч. 1. Те саме, що по́лоз¹ 1. Сніг лип до полозків, до кінських копитів [копит] (Н.-Лев., III, 1956, 120); Коні рвонули сани, заскрипів під полозками сніг (Кочура, Зол.  Словник української мови в 11 томах
5. полозок — По́лоз, -за м. 1) Полозъ въ саняхъ. Kolb. І. 67. Сумск. у. Як буде полоз вохкий, то буде й кінь мокрий. Ном. 2) Большая змѣя изъ семейства удавовъ, повидимому Eryx turcicus. КС. 1882. VIII, 377; КС. 1890. IV. 99. ум. полозок. Рудч. Ск. II. 7.  Словник української мови Грінченка