поломінь
ПО́ЛОМІНЬ, меню, ч., заст.
Полум'я, пломінь.
Метелик влетів у самий поломінь. Трісь! Отсе ж йому й смерть! (Леся Українка);
Усмішка в куточках губ ворушилася разом з тінню, коли рухався поломінь свічки (Ю. Яновський);
* Образно. Ходив [Кирило] по хаті великим та легким кроком, наче злість одривала його од землі, і дув на поломінь злості, щоб роздути в пожежу (М. Коцюбинський);
* У порівн. [Маріам:] О, як недовірки любити вміють! Як поломінь, палка у них любов! (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)