полопотіти
ПОЛОПОТІ́ТИ, почу́, поти́ш, розм.
Док. до лопоті́ти.
– Синку! – І вже полопотіли молодо босі ноги по долівці (Ю. Збанацький);
Щось грюкнуло дверима й полопотіло босими ногами... (М. Коцюбинський);
Антосьо шурнув у хвірточку та навшпиньки, тихесенько побрів уперед; як зрівнявсь з сінцями, то так і полопотів... (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)