полотнина
ПОЛОТНИ́НА, и, ж.
1. Невеликий шматок тканини (перев. білої).
Збоку .. сидів Омелян. Маруся навпомацки перев'язувала йому білою полотниною ногу (П. Панч);
На столику Катерина розгорнула полотнину й показала з десяток шматків жовтого, як масло, сала (С. Чорнобривець).
2. розм. Домоткане полотно.
Я простий сіроокий хлопчина – Син своєї нової землі, На мені галіфе з полотнини, І мені славно жити в селі (М. Стельмах);
* Образно. Під ногами скрип та рип Сніжна полотнина (П. Воронько);
* У порівн. Під дужими ударами їхніх весел лодія швидко линула вперед, позад неї .. стелився, як біла полотнина, запінений слід (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)