полумацьок
ПОЛУ́МАЦЬОК, цька, ч., заст.
В Україні у XVII–XIX ст. – міра ваги сипких тіл, що дорівнювала близько 31 кілограма;
// Низька широка, подібна до миски, посудина, що має таку міру.
Давав полумацьок вівса (Сл. Б. Грінченка);
* У порівн. Бідні були дівчата. Без .. маєтку, .. без уроди, якісь косоокі, з великими губами, низенькі, як полумацьки (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)