1. Словник української мови у 20 томах

полумацьок

ПОЛУ́МАЦЬОК, цька, ч., заст.

В Україні у XVII–XIX ст. – міра ваги сипких тіл, що дорівнювала близько 31 кілограма;

// Низька широка, подібна до миски, посудина, що має таку міру.

Давав полумацьок вівса (Сл. Б. Грінченка);

* У порівн. Бідні були дівчата. Без .. маєтку, .. без уроди, якісь косоокі, з великими губами, низенькі, як полумацьки (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полумацьок — Міра сипких тіл, з півчетверика [II] Словник з творів Івана Франка
  2. полумацьок — -цька, ч., заст. В Україні у 17-19 ст. – міра ваги сипких тіл, що дорівнювала близько 31 кілограма. || Низька й широка, подібна до миски, посудина, що має таку міру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полумацьок — полу́мацьок іменник чоловічого роду міра ваги; посудина арх. Орфографічний словник української мови
  4. полумацьок — ПОЛУ́МАЦЬОК, цька, ч., заст. На Україні у XVII — XIX ст. — міра ваги сипких тіл, що дорівнювала близько 31 кілограма; // Низька широка, подібна до миски, посудина, що має таку міру. Давав полумацьок вівса (Сл. Гр.); *У порівн. Бідні були дівчата. Без.. Словник української мови в 11 томах
  5. полумацьок — Полумацьок, -цька м. Мѣра сыпучихъ тѣлъ. О. 30743 гектол. Давав полумацьок вівса. МУЕ. III. 58. Словник української мови Грінченка