полумацьок
ПОЛУ́МАЦЬОК, цька, ч., заст. На Україні у XVII — XIX ст. — міра ваги сипких тіл, що дорівнювала близько 31 кілограма;
// Низька широка, подібна до миски, посудина, що має таку міру.
Давав полумацьок вівса (Сл. Гр.);
*У порівн. Бідні були дівчата. Без.. маєтку,.. без уроди, якісь косоокі, з великими губами, низенькі, як полумацьки (Фр., III, 1950, 97).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полумацьок — Міра сипких тіл, з півчетверика [II] Словник з творів Івана Франка
- полумацьок — -цька, ч., заст. В Україні у 17-19 ст. – міра ваги сипких тіл, що дорівнювала близько 31 кілограма. || Низька й широка, подібна до миски, посудина, що має таку міру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полумацьок — полу́мацьок іменник чоловічого роду міра ваги; посудина арх. Орфографічний словник української мови
- полумацьок — ПОЛУ́МАЦЬОК, цька, ч., заст. В Україні у XVII–XIX ст. – міра ваги сипких тіл, що дорівнювала близько 31 кілограма; // Низька широка, подібна до миски, посудина, що має таку міру. Давав полумацьок вівса (Сл. Б. Грінченка); * У порівн. Бідні були дівчата. Словник української мови у 20 томах
- полумацьок — Полумацьок, -цька м. Мѣра сыпучихъ тѣлъ. О. 30743 гектол. Давав полумацьок вівса. МУЕ. III. 58. Словник української мови Грінченка