полумацьок
ПОЛУ́МАЦЬОК, цька, ч., заст. На Україні у XVII — XIX ст. — міра ваги сипких тіл, що дорівнювала близько 31 кілограма;
// Низька широка, подібна до миски, посудина, що має таку міру.
Давав полумацьок вівса (Сл. Гр.);
*У порівн. Бідні були дівчата. Без.. маєтку,.. без уроди, якісь косоокі, з великими губами, низенькі, як полумацьки (Фр., III, 1950, 97).
Словник української мови (СУМ-11)