полуночник

ПОЛУНО́ЧНИК, а, ч., розм., рідко.

Той, хто довго не лягає спати, займається чим-небудь до пізньої ночі.

Коли Сашко Чайка повернувся від Василя Васильовича, йому відчинив двері дід Савелій. – Полуночники, полуночники, – забурмотів спросоння дід (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. полуночник — полуно́чник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. полуночник — ПОЛУНО́ЧНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто довго не лягає спати, займається чим-небудь до пізньої ночі. Коли Сашко Чайка повернувся від Василя Васильовича, йому відчинив двері дід Савелій. — Полуночники, полуночники, — забурмотів спросоння дід (Донч., II, 1956, 365).  Словник української мови в 11 томах