полуночник

полуно́чник

іменник чоловічого роду, істота

рідко

Значення в інших словниках

1. полуночник — ПОЛУНО́ЧНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто довго не лягає спати, займається чим-небудь до пізньої ночі. Коли Сашко Чайка повернувся від Василя Васильовича, йому відчинив двері дід Савелій. – Полуночники, полуночники, – забурмотів спросоння дід (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
2. полуночник — ПОЛУНО́ЧНИК, а, ч., розм., рідко. Той, хто довго не лягає спати, займається чим-небудь до пізньої ночі. Коли Сашко Чайка повернувся від Василя Васильовича, йому відчинив двері дід Савелій. — Полуночники, полуночники, — забурмотів спросоння дід (Донч., II, 1956, 365).  Словник української мови в 11 томах