полютувати

ПОЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.

Лютувати якийсь час.

Розум погоджується з тобою, а совість вигляне, як промінь з-за хмари, і знову недобре тривожиться серце, перепитує: чи маєш право їсти незароблений хліб, чи можеш сидіти тут, в затишному кутку, коли твої брати грудьми зупиняють вороже залізо? Прийде увечері лісник, кинеться до нього і знову почує те саме: облави, роз'їзди, автоматники женуть полонених, умирають люди з голоду в таборах. – Почекай, полютують трохи тут – далі поїдуть. – Терпцю нехватає, Максиме Петровичу (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. полютувати — -ую, -уєш, док., розм. Лютувати якийсь час.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полютувати — полютува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. полютувати — ПОЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм. Лютувати якийсь час.  Словник української мови в 11 томах
4. полютувати — Полютува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Позлиться. побѣситься. 2) Попаять.  Словник української мови Грінченка