Словник української мови у 20 томах

полячити

ПОЛЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, рідко.

Те саме, що ополя́чувати.

– Виходить – лагодилася [цариця Марина] полячити народ руський!.. (Іван Ле).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. полячити — поля́чити дієслово недоконаного виду ополячувати рідко  Орфографічний словник української мови
  2. полячити — ПОЛОНІЗУВА́ТИ (запроваджувати польську мову, культуру і т. ін., звичайно примусово), ОПОЛЯ́ЧУВАТИ, ПОЛЯ́ЧИТИ. — Док.: полонізува́ти, ополя́чити.  Словник синонімів української мови
  3. полячити — ПОЛЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., рідко. Те саме, що ополя́чувати. — Виходить — лагодилася [цариця Марина] полячити народ руський!.. (Ле, Побратими, 1954, 13).  Словник української мови в 11 томах