полячити

ПОЛЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., рідко. Те саме, що ополя́чувати.

— Виходить — лагодилася [цариця Марина] полячити народ руський!.. (Ле, Побратими, 1954, 13).

Значення в інших словниках

1. полячити — поля́чити дієслово недоконаного виду ополячувати рідко  Орфографічний словник української мови
2. полячити — ПОЛЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, рідко. Те саме, що ополя́чувати. – Виходить – лагодилася [цариця Марина] полячити народ руський!.. (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
3. полячити — ПОЛОНІЗУВА́ТИ (запроваджувати польську мову, культуру і т. ін., звичайно примусово), ОПОЛЯ́ЧУВАТИ, ПОЛЯ́ЧИТИ. — Док.: полонізува́ти, ополя́чити.  Словник синонімів української мови