полігон
ПОЛІГО́Н, у, ч.
1. Ділянка місцевості, обладнана спеціальними допоміжними спорудами та приладами для проведення навчальної, перев. артилерійської стрільби, а також для випробування різних видів озброєння.
Кілька годин тому дивізіон успішно відстрілявся на полігоні й тепер перемагав останні кілометри до таборів (Л. Смілянський);
Ці рядки [вірша], що виникли в свідомості [Сеспеля] раптово, .. обпалили мозок, всю важку дорогу від казарм до полігона .. супроводжували мовчазного поета (Ю. Збанацький);
* У порівн. Бура перекопська рівнина лежить між морями, як величезний, вигорілий на сонці полігон (О. Гончар).
2. буд. Відкритий майданчик, пристосований та обладнаний для виготовлення збірних залізобетонних конструкцій (або їх елементів).
Тепер в Запоріжжі реконструюються старі і споруджуються нові заводи і полігони збірних залізобетонних виробів (з наук. літ.);
Робота по виготовленню .. залізобетону провадиться цілорічно: літом на полігоні, взимку – в пропарювальних камерах (з наук.-попул. літ.).
3. спец. Многокутник (замкнутий або незамкнутий).
Словник української мови (СУМ-20)