полігон
ПОЛІГО́Н, у, ч.
1. Ділянка місцевості, обладнана спеціальними допоміжними спорудами та приладами для проведення навчальної, перев. артилерійської стрільби, а також для випробування різних видів озброєння.
Кілька годин тому дивізіон успішно відстрілявся на полігоні й тепер перемагав останні кілометри до таборів (Л. Смілянський);
Ці рядки [вірша], що виникли в свідомості [Сеспеля] раптово, .. обпалили мозок, всю важку дорогу від казарм до полігона .. супроводжували мовчазного поета (Ю. Збанацький);
* У порівн. Бура перекопська рівнина лежить між морями, як величезний, вигорілий на сонці полігон (О. Гончар).
2. буд. Відкритий майданчик, пристосований та обладнаний для виготовлення збірних залізобетонних конструкцій (або їх елементів).
Тепер в Запоріжжі реконструюються старі і споруджуються нові заводи і полігони збірних залізобетонних виробів (з наук. літ.);
Робота по виготовленню .. залізобетону провадиться цілорічно: літом на полігоні, взимку – в пропарювальних камерах (з наук.-попул. літ.).
3. спец. Многокутник (замкнутий або незамкнутий).
Значення в інших словниках
- полігон — див. ПОЛЕ. Словник синонімів Караванського
- полігон — -а, ч. 1》 Ділянка місцевості, обладнана спеціальними допоміжними спорудами та приладами для проведення навчальної, перев. артилерійської стрільби, а також для випробування різних видів озброєння. 2》 буд. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полігон — Багатокутник, (автовий) біговище, див. вельодром, трек, (військовий) стрільбище, (будівельний) будівнище, див. арена, ринг Словник чужослів Павло Штепа
- полігон — поліго́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- полігон — У, ч. Ліжко. Валятися на полігоні. Словник сучасного українського сленгу
- полігон — поліго́н (від грец. πολύγωνος – багатокутний) 1. В математиці – многокутник. 2. Військовий П. – ділянка місцевості, обладнана для проведення навчальних стрільб, випробування озброєння й техніки, а також для навчальних занять військ. 3. Будівельний... Словник іншомовних слів Мельничука
- полігон — Поліго́н, -ну; -го́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- полігон — ПОЛІГО́Н, а, ч. 1. Ділянка місцевості, обладнана спеціальними допоміжними спорудами та приладами для проведення навчальної, перев. артилерійської стрільби, а також для випробування різних видів озброєння. Словник української мови в 11 томах
- полігон — (грец.) Багатокутник, вздовж якого знаходяться фортечні фронти. Інколи вживається термін — "фортечний багатокутник". Архітектура і монументальне мистецтво