полігон

поліго́н

(від грец. πολύγωνος – багатокутний)

1. В математиці – многокутник.

2. Військовий П. – ділянка місцевості, обладнана для проведення навчальних стрільб, випробування озброєння й техніки, а також для навчальних занять військ.

3. Будівельний П. – відкритий майданчик, обладнаний для виготовлення збірних будівельних конструкцій, переважно залізобетонних.

4. Автомобільний П. (автополігон)

ділянка місцевості для випробування автомобілів, мотоциклів, бульдозерів тощо, а також для швидкісних автомобільних змагань.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

полігон — див. ПОЛЕ. Словник синонімів Караванського
полігон — -а, ч. 1》 Ділянка місцевості, обладнана спеціальними допоміжними спорудами та приладами для проведення навчальної, перев. артилерійської стрільби, а також для випробування різних видів озброєння. 2》 буд. Великий тлумачний словник сучасної мови
полігон — Багатокутник, (автовий) біговище, див. вельодром, трек, (військовий) стрільбище, (будівельний) будівнище, див. арена, ринг Словник чужослів Павло Штепа
полігон — поліго́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
полігон — ПОЛІГО́Н, у, ч. 1. Ділянка місцевості, обладнана спеціальними допоміжними спорудами та приладами для проведення навчальної, перев. артилерійської стрільби, а також для випробування різних видів озброєння. Словник української мови у 20 томах
полігон — У, ч. Ліжко. Валятися на полігоні. Словник сучасного українського сленгу
полігон — Поліго́н, -ну; -го́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
полігон — ПОЛІГО́Н, а, ч. 1. Ділянка місцевості, обладнана спеціальними допоміжними спорудами та приладами для проведення навчальної, перев. артилерійської стрільби, а також для випробування різних видів озброєння. Словник української мови в 11 томах
полігон — (грец.) Багатокутник, вздовж якого знаходяться фортечні фронти. Інколи вживається термін — "фортечний багатокутник". Архітектура і монументальне мистецтво