політик
ПОЛІ́ТИК, а, ч.
1. Той, хто займається питаннями політики; політичний діяч.
Кожний суспільний клас має своїх політиків і публіцистів, а кожний політик і публіцист орієнтується в ситуації й визначає майбутні перспективи своєму класові (П. Козланюк);
// ірон. Той, хто цікавиться питаннями політики, любить говорити про політику.
Аркадій, який завжди вважав себе за доброго політика, ніколи не припускав, що революція в Росії відіб'ється в світі таким широким відгомоном (Ірина Вільде).
2. перен., розм. Особа, яка вміє тонко влаштовувати складну справу.
Як досвідчений демагог і хитрий політик, Сагайдачний свідомо перебільшував (З. Тулуб).
3. розм. У дореволюційній Росії – політичний в'язень.
Словник української мови (СУМ-20)