політикан
ПОЛІТИКА́Н, а, ч.
1. зневажл. Політичний ділок, неперебірливий у засобах для досягнення своєї мети; безпринципний політик, інтриган.
– Та не слухайте там .. усяких базікал від меншовиків і інших політиканів (Г. Коцюба).
2. Той, хто цікавиться політикою, любить говорити на політичні теми.
– Може, підсобити? Га? – виступив із темряви Оксен. Чоловік кинув носилки на землю. – Нічого, я й сам... – Це був сільський балагур і політикан Кузько Сорокотяга (Григорій Тютюнник).
3. розм. У царській Росії – людина, яка займається революційною діяльністю, бере участь у революційному русі.
Словник української мови (СУМ-20)