політкерівник
ПОЛІТКЕРІВНИ́К, а́, ч.
У Збройних Силах СРСР до 1942.р. – особа, яка керувала політичною роботою у підрозділах військових частин.
Вдень просто серед поля, в рипучому снігу, на холодному зимовому вітрі політкерівники читали їм [бійцям] газети (Ю. Збанацький);
Воїн, який ніколи не був у Києві, намалював у своїй уяві це місто на основі того, що він вивчав у школі, читав у книжках, чув про нього від своїх політкерівників на привалах після бою (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)