поліцмейстер
ПОЛІЦМЕ́ЙСТЕР, а, ч.
У дореволюційній Росії і деяких капіталістичних країнах – начальник поліції у містах і містечках.
Поліцмейстер стриманим басом робив якісь непотрібні накази, аби говорити (М. Коцюбинський);
– Знайте, за ним [Бальзаком] слідкують жандарми, я добре знаю, мені говорив бердичівський поліцмейстер (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)