поліцмейстер
ПОЛІЦМЕ́ЙСТЕР, а, ч. У дореволюційній Росії і деяких капіталістичних країнах — начальник поліції у містах і містечках.
Поліцмейстер стриманим басом робив якісь непотрібні накази, аби говорити (Коцюб., II, 1955, 379);
— Знайте, за ним [Бальзаком] слідкують жандарми, я добре знаю, мені говорив бердичівський поліцмейстер (Рибак, Помилка.., 1956, 107).
Словник української мови (СУМ-11)