помарнілий

ПОМАРНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до помарні́ти.

В хаті була Олексова жінка Катерина, молода ще, але з нужди дуже помарніла молодиця (І. Франко).

2. у знач. прикм. Який схуд, поблід від важких умов праці, життя, хвороби і т. ін.

Здорова, червонолиця, .. вона була правдивим силачем супроти худої, помарнілої Фрузі (І. Франко);

З першою метелицею прийшов до неї помарнілий, але веселий Марко (М. Стельмах);

// Який утратив здоровий вигляд, красу, привабливість (про обличчя, тіло).

– І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху (Т. Шевченко);

– А ти був у простій блузі, .. блідий, .. з утомленим, помарнілим лицем (І. Франко);

// Який зів'янув, утратив свіжість від нестачі вологи, поживних речовин і т. ін.

* Образно. Кругом тебе простяглася Трупом бездиханним Помарнілая пустиня, Кинутая Богом (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. помарнілий — помарні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. помарнілий — [помарн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. помарнілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до помарніти. 2》 у знач. прикм. Який схуд, поблід від тяжких умов праці, життя, хвороби і т. ін. || Який утратив здоровий вигляд, красу, привабливість (про обличчя, тіло). || Який зів'янув, утратив свіжість від нестачі вологи, поживних речовин і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. помарнілий — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
5. помарнілий — ПОМАРНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до помарні́ти. В хаті була Олексова жінка Катерина, молода ще, але з нужди дуже помарніла молодиця (Фр., І, 1955, 223). 2. у знач. прикм. Який схуд, поблід від важких умов праці, життя, хвороби і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
6. помарнілий — Помарнілий, -а, -е Увядшій, похудѣвшій, зачахнувшій. Кругом тебе протягнулась трупом бездиханним помарнілая пустиня. Шевч. 432.  Словник української мови Грінченка