помарнілий

помарні́лий

-а, -е.

1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до помарніти.

2》 у знач. прикм. Який схуд, поблід від тяжких умов праці, життя, хвороби і т. ін.

|| Який утратив здоровий вигляд, красу, привабливість (про обличчя, тіло).

|| Який зів'янув, утратив свіжість від нестачі вологи, поживних речовин і т. ін.

Значення в інших словниках

1. помарнілий — помарні́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. помарнілий — [помарн’ілией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і  Орфоепічний словник української мови
3. помарнілий — ПОМАРНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до помарні́ти. В хаті була Олексова жінка Катерина, молода ще, але з нужди дуже помарніла молодиця (І. Франко). 2. у знач. прикм. Який схуд, поблід від важких умов праці, життя, хвороби і т. ін. Здорова, червонолиця, ..  Словник української мови у 20 томах
4. помарнілий — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
5. помарнілий — ПОМАРНІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до помарні́ти. В хаті була Олексова жінка Катерина, молода ще, але з нужди дуже помарніла молодиця (Фр., І, 1955, 223). 2. у знач. прикм. Який схуд, поблід від важких умов праці, життя, хвороби і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
6. помарнілий — Помарнілий, -а, -е Увядшій, похудѣвшій, зачахнувшій. Кругом тебе протягнулась трупом бездиханним помарнілая пустиня. Шевч. 432.  Словник української мови Грінченка