помело

ПОМЕ́ЛО.

ПОМЕЛО́, а́, с.

1. Палиця з прив'язаним до неї на кінці пучком хвойних гілок, ганчірок і т. ін. для вимітання золи з печей, для прочищання димоходів.

[Степан:] Помела скільки не пороч [свари], що воно в сажі, а воно знов лізтиме в каглу, бо на те воно помело! (М. Кропивницький);

Тут уже й гості почали злітатися: хто у вікно на помелі скаче, хто в двері на лопаті суне (М. Стельмах);

* Образно. Над музиками і танцюристами в'ється помело пилюки (П. Кочура);

* У порівн. Дим від пожарища тягнувся довгим чорним помелом у поле через городи (Ю. Збанацький);

// Те саме, що мітла́ 1.

2. перен., зневажл., рідко. Людина, якою помикають.

– Та щоб .. сокири позичити, то треба на це аж дозволу чоловіка? Він, кажеш, господар... А хто ти в нього? Помело? Наймичка? (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. помело — помело́ 1 іменник середнього роду палиця * Але: два, три, чотири помела́ помело́ 2 іменник середнього роду, істота про людину, якою помикають * Але: два, три, чотири помела́ зневажл., рідко  Орфографічний словник української мови
2. помело — -а, с. 1》 Палиця з прив'язаним до неї на кінці пучком хвойних гілок, ганчірок і т. ін. для вимітання золи з печей, для прочищання димоходів. || Те саме, що мітла 1). 2》 перен., зневажл., рідко. Людина, якою помикають.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помело — мести́ як (мов, ні́би і т. ін.) помело́м (мітло́ю) що і без додатка. Брати, забирати, знищувати і т. ін. все підряд; нічого не залишати. Наїзниця скакала І військо немале вела, Собою всіх людей лякала І все, мов помелом, мела (І. Котляревський).  Фразеологічний словник української мови
4. помело — Помело́, -ла́, -лу́; -мела́, -ме́л  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. помело — ПОМЕЛО́, а́, с. Палиця з прив’язаним до неї на кінці пучком хвойних гілок, ганчірок і т. ін. для вимітання золи з печей, для прочищання димоходів. [Степан:] Помела скільки не пороч, що воно в сажі, а воно знов лізтиме в каглу, бо на те воно помело! (Кроп.  Словник української мови в 11 томах