померк
ПО́МЕРК, у, ч., розм., рідко.
Те саме, що по́мерки.
Земля, укрившись темно-сизим померком ночі, мліла у своїй чарівній дрімоті (Панас Мирний);
Померк ішов на гори, виповзав з долин, випростовувався в одвічній тиші, померк наповзав на очі Яреми, і вони поволі закрилися (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)