померк
ПО́МЕРК, у, ч., розм., рідко. Те саме, що по́мерки.
Земля, укрившись темно-сизим померком ночі, мліла у своїй чарівній дрімоті (Мирний, IV, 1955, 87);
Померк ішов на гори, виповзав з долин, випростувався в одвічній тиші, померк наповзав на очі Яреми, і вони поволі закрилися (Загреб., Шепіт, 1966, 374).
Словник української мови (СУМ-11)