померки
ПО́МЕРКИ, ів, мн.
1. Відсутність світла, освітлення; темрява, морок.
Кругом померки; світла немає (Панас Мирний).
2. Неповна темрява, напівморок.
– Товаришу комбриг, – квапливо заговорив зв'язківець, обличчя якого важко було розгледіти в померках (Ю. Бедзик);
// Напівморок після заходу сонця; сутінки, присмерк.
В вечірніх померках його кругле лице тілько чорніло (Панас Мирний);
Якийсь прозорий, голубий серпанок Оповиває гори і поля... І не збагнеш – чи настає світанок, Чи померки (І. Вирган).
Словник української мови (СУМ-20)