Словник української мови у 20 томах

помести

ПОМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док.

1. що і без дод. Почати мести.

Помести мітлою.

2. перен., розм. Почати швидко рухатися.

– Запряжешся у свої санчата та й, присвистуючи, пометеш з гори у долину (М. Стельмах).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. помести — помести́ дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. помести — [помеисти] -еиту, -еитеш, -еитеимо, -еитеите; мин. поум'іў, -меила; нак. -еити, -еит'іт'  Орфоепічний словник української мови
  3. помести — -ету, -етеш, док. 1》 перех. і без додатка. Почати мести. 2》 неперех., перен., розм. Швидко побігти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помести — ПОБІ́ГТИ, КИ́НУТИСЯ, МЕТНУ́ТИСЯ, МЕТНУ́ТИ рідше, МАЙНУ́ТИ, ПОМЧА́ТИ підсил., ПОМЧА́ТИСЯ підсил. рідше, ПОНЕСТИ́СЯ підсил., ПОЛЕТІ́ТИ підсил., ПОЛИ́НУТИ підсил., ПОРИ́НУТИ розм., ПОГНА́ТИ розм., ПОГНА́ТИСЯ розм., ДРЕМЕНУ́ТИ розм., ЧКУРНУ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
  5. помести — ПОМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док. 1. перех. і без додатка. Почати мести. 2. неперех., перен., розм. Швидко побігти. — Запряжешся у свої санчата та й, присвистуючи, пометеш з гори у долину (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 112).  Словник української мови в 11 томах
  6. помести — Помести см. помітати.  Словник української мови Грінченка