помести
ПОМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док.
1. що і без дод. Почати мести.
Помести мітлою.
2. перен., розм. Почати швидко рухатися.
– Запряжешся у свої санчата та й, присвистуючи, пометеш з гори у долину (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)ПОМЕСТИ́, ету́, ете́ш, док.
1. що і без дод. Почати мести.
Помести мітлою.
2. перен., розм. Почати швидко рухатися.
– Запряжешся у свої санчата та й, присвистуючи, пометеш з гори у долину (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)