пометати

ПОМЕТА́ТИ¹, помета́ю, помета́єш і помечу́, поме́чеш, док., що і без дод.

1. Метати якийсь час.

Пометати диск.

2. розм. Метати все або багато чого-небудь.

Сурми знову засурмили, Довбищі знов загриміли, А підданство пометало Все шапки (І. Манжура).

ПОМЕТА́ТИ², а́ю, а́єш, док., що.

Обшити особливим дрібним швом все або багато чого-небудь.

Він передивився кожну зборку, кожну зшивку [на сюртукові]. – Як вилив вражий син! – думав він і тихо усміхався. – А петлі пометав? (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. пометати — помета́ти 1 дієслово доконаного виду метати якийсь час; метати все або багато чого-небудь помета́ти 2 дієслово доконаного виду обшити дрібним швом все або багато чогось  Орфографічний словник української мови
2. пометати — I пометаю, пометаєш і помечу, помечеш, док., перех. і без додатка. 1》 Метати якийсь час. 2》 розм. Метати все чи багато чого-небудь. II -аю, -аєш, док., перех. Обшити особливим дрібним швом усе чи багато чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пометати — ПОМЕТА́ТИ¹, помета́ю, помета́єш і помечу́, поме́чеш, док., перех. і без додатка. 1. Метати якийсь час. 2. розм. Метати все або багато чого-небудь. Сурми знову засурмили, Довбищі знов загриміли, А підданство пометало Все шапки (Манж., Тв., 1955, 214).  Словник української мови в 11 томах
4. пометати — Пометати, -мечу, -чеш гл. 1) Бросить (во множествѣ). Дрібні листи написала та й на воду пометала. Чуб. V. 948. Всіх турків у Чорнеє море пометали. АД. І. 215. 2) Разорвать на куски. Тілко змій ногу з стремена, так охота (звіри) його і пометала. Мнж. 32.  Словник української мови Грінченка