пометати
ПОМЕТА́ТИ¹, помета́ю, помета́єш і помечу́, поме́чеш, док., перех. і без додатка.
1. Метати якийсь час.
2. розм. Метати все або багато чого-небудь.
Сурми знову засурмили, Довбищі знов загриміли, А підданство пометало Все шапки (Манж., Тв., 1955, 214).
ПОМЕТА́ТИ², а́ю, а́єш, док., перех. Обшити особливим дрібним швом все або багато чого-небудь.
Він передивився кожну зборку, кожну зшивку [на сюртукові]. Як вилив вражий син! думав він і тихо усміхався. А петлі пометав? (Мирний, IV, 1955, 125).
Словник української мови (СУМ-11)