помирати
ПОМИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОМЕ́РТИ, мру́, мре́ш, док.
1. Переставати жити, ставати мертвим.
Добрі помирають, а діла їхні живуть (приказка);
[Демко:] Один змалку працює, у праці і помира, і дітям в нащадок зоставля одну тільки гірку працю... (М. Кропивницький);
Мати затялась на одному: “Як прийдеться помирати, то помремо на своїй землі” (М. Стельмах);
Як помер наш батько, .. оставив нам дев'ять пар волів полових, хороших (Марко Вовчок);
// Гинути, звичайно передчасно (від підступних дій кого-небудь, в бою, від нещасного випадку і т. ін.).
По суті, Шевченко так само, як і Пушкін, помер від руки Миколи І (М. Рильський);
// рідко. Здихати (про тварин).
– Чудо-юдо на весь світ, Це померла риба-кит! (Л. Первомайський);
Поки була жива стара кобила, все ж не було ще так трудно. А вже як вона померла... (Г. Хоткевич).
2. перен. Втрачати ознаки життя, ставати безжиттєвим; завмирати.
Все заростало, як заростало й помирало саме людське живоття в господі (І. Нечуй-Левицький);
// Утрачати колишнє значення, колишню силу, важливість.
Отак живе собі село.., працює, плодиться, кохає, оре, сіє, годує хлібом світ, співає, сміється, плаче, помирає (О. Довженко);
Коли помирає армія, то вона ладна з собою в могилу потягти ввесь світ, все добро, нажите людьми (М. Томчаній).
3. перен. Втрачати політичну або економічну могутність; занепадати.
– Стара, темна, личакова Росія померла й не воскресне (О. Довженко);
// Втрачатися, зникати.
Згинув славний Леонтович у досвітній час, Білі крила, як вітрила, залишив для нас. Слава славна не поляже, не помре в віках..! (М. Рильський);
// розм. Переставати лунати; затихати.
Нехай січе мене пісок, І в'ялить сонце осяйне, І помирає голосок, Бо милий мій забув мене (А. Малишко).
4. розм. Втрачати сили, знемагати під дією якого-небудь сильного почуття, відчуття і т. ін.
Петро просто помирає за Оксаною;
Помирати від страху.
(1) Поме́рти на сухо́ти (тиф і т. ін.) , заст. – перестати жити внаслідок захворювання на сухоти, тиф і т. ін.
Батько їй [її] помер на сухоти, як вона ще дитиною була (Леся Українка).
◇ Вмира́ти (помира́ти) / вме́рти (поме́рти) зо́ смі́ху див. умира́ти;
(2) Поме́рти (уме́рти) не своє́ю сме́ртю – померти неприродною смертю;
(3) Поме́рти (уме́рти) своє́ю сме́ртю – померти природною смертю.
– Бог з ними, хай забирають [землю].., аби життя залишили, щоб хоч померти своєю смертю (І. Микитенко);
Роди́вся без соро́чки, помру́ без штані́в див. роди́тися;
(4) [Хоч] живце́м помира́ти (ги́нути) – дуже погано себе почувати або перебувати в нестерпних умовах, обставинах.
[Тиберій:] Так, нещасні, потомились .. [Всі:] Що хоч живцем тут помирати! (М. Кропивницький);
Хоч ляга́й та [й] помира́й (вмира́й) див. ляга́ти.
Словник української мови (СУМ-20)