помирити
ПОМИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, док., кого і без дод.
1. Відновити згоду, мирні стосунки між тими, хто посварився або ворогує один з одним.
Як чорна Ївга полаялася з Тимофієм та й до ворожки ходила, щоб помирила (Панас Мирний);
Василь Іванович помирив Мотрону Іванівну з чоловіком (Ю. Яновський);
Усі намагання тьоті Тосі помирити дівчат пішли намарне (В. Козаченко).
2. з чим. Спонукати терпляче зносити що-небудь, ставитися до когось; примирити.
Отак на мить передо мною Тюрму твій образ озарив, З гіркою долею земною, З життям пекельним помирив! (П. Грабовський);
Спільний сніданок і можливість перекинутись щирим словом з близькою людиною .. помирили Остапа з несподіваним випадком (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)