помирити
ПОМИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, док., перех. і без додатка.
1. Відновити згоду, мирні стосунки між тими, хто посварився або ворогує один з одним.
Як чорна Ївга полаялася з Тимофієм та й до ворожки ходила, щоб помирила (Мирний, III, 1954, 32);
Василь Іванович помирив Мотрону Іванівну з чоловіком (Ю. Янов., Мир, 1956, 23);
Усі намагання тьоті Тосі помирити дівчат пішли намарне (Коз., Листи.., 1967, 31).
2. Спонукати терпляче зносити що-небудь, ставитися до когось; примирити.
Отак на мить передо мною Тюрму твій образ озарив, З гіркою долею земною, З життям пекельним помирив! (Граб., І, 1959, 369);
Спільний сніданок і можливість перекинутись щирим словом з близькою людиною.. помирили Остапа з несподіваним випадком (Коцюб., І, 1955, 343).
Словник української мови (СУМ-11)