1. Словник української мови в 11 томах

помирити

ПОМИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, док., перех. і без додатка.

1. Відновити згоду, мирні стосунки між тими, хто посварився або ворогує один з одним.

Як чорна Ївга полаялася з Тимофієм та й до ворожки ходила, щоб помирила (Мирний, III, 1954, 32);

Василь Іванович помирив Мотрону Іванівну з чоловіком (Ю. Янов., Мир, 1956, 23);

Усі намагання тьоті Тосі помирити дівчат пішли намарне (Коз., Листи.., 1967, 31).

2. Спонукати терпляче зносити що-небудь, ставитися до когось; примирити.

Отак на мить передо мною Тюрму твій образ озарив, З гіркою долею земною, З життям пекельним помирив! (Граб., І, 1959, 369);

Спільний сніданок і можливість перекинутись щирим словом з близькою людиною.. помирили Остапа з несподіваним випадком (Коцюб., І, 1955, 343).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помирити — помири́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. помирити — -мирю, -мириш, док., перех. і без додатка. 1》 Відновити згоду, мирні стосунки між тими, хто посварився або ворогує один з одним. 2》 Спонукати терпляче зносити що-небудь, ставитися до когось; примирити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. помирити — ПОМИРИ́ТИ, мирю́, ми́риш, док., кого і без дод. 1. Відновити згоду, мирні стосунки між тими, хто посварився або ворогує один з одним. Словник української мови у 20 томах
  4. помирити — МИРИ́ТИ (відновлювати, встановлювати мирні стосунки між кимсь; змушувати терпимо ставитися до когось, чогось), ПРИМИРЯ́ТИ, ПРИМИ́РЮВАТИ, РОЗВО́ДИТИ, РОЗМИРЯ́ТИ, РОЗБОРОНЯ́ТИ, РОЗНІМА́ТИ (відновлювати мир, згоду між кимсь... Словник синонімів української мови
  5. помирити — Помири́ти, -рю́, -риш гл. Помирить. Може й Хмельницькому доведеться їх помирить. Стор. МПр. 89. Пійди лишень помири їх. ЗОЮР. І. 162. Словник української мови Грінченка