помиритися
ПОМИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, док.
1. Припинити суперечки, ворожнечу або відновити добрі стосунки з ким-небудь.
У Кайдашевій хаті стала мирнота: свекруха помирилась з невісткою (Н. — Лев., II, 1956, 345);
— Зараз же мені, Прохоре, помирися з Вірою, і щоб у моїй хаті більше колотнечі не було, а був мир та спокій (Шиян, Баланда, 1957, 166);
*Образно. [Парвус:] Не може помиритись вода з олією (Л. Укр., II, 1951, 352);
// Встановити добрі стосунки, згоду між собою.
Зав’язалася спірка завзята… Не помирилися вперш молодята (Шер., Дружбою.., 1954, 24);
// Дійти згоди.
Помирилися всі на тому, щоб іти пішки (Гончар, Таврія, 1952, 14);
Помирились на тім, що дочка мусила зливати батькові на руки, доки він умивався (Ю. Янов., І, 1958, 156).
2. Терпляче поставитися до чого-небудь небажаного; примиритися.
Ну, що робити, прийдеться моїм шановним видавцям помиритися з невеликою стратою часу, що сталася не з моєї вини (Л. Укр., V, 1956, 297);
— Це була державна людина, — сказав урочисто вчитель, — яка не помирилася з соціальним ладом, вирішила змінити його революційним шляхом (Ю. Янов., II, 1954, 122).
Словник української мови (СУМ-11)