помиритися

помири́тися

[поми^ерити^ес'а]

-р'ус'а, -ири^ес':а, -ири^ец':а, -ир'ац':а; нак. -рис'а, -р'іц':а

Значення в інших словниках

1. помиритися — помири́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. помиритися — -мирюся, -миришся, док. 1》 Припинити суперечки, ворожнечу або відновити добрі стосунки з ким-небудь. || Встановити добрі стосунки, згоду між собою. || Дійти згоди. 2》 Терпляче поставитися до чого-небудь небажаного; примиритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помиритися — ПОМИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, док., з ким. 1. Припинити суперечки, ворожнечу або відновити добрі стосунки з ким-небудь. У Кайдашевій хаті стала мирнота: свекруха помирилась з невісткою (І.  Словник української мови у 20 томах
4. помиритися — МИРИ́ТИСЯ (припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з кимсь), ПРИМИРЯ́ТИСЯ, ПРИМИ́РЮВАТИСЯ, ЗАМИРЯ́ТИСЯ, ЗМИРЯ́ТИСЯ, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ розм. (налагоджувати мирні взаємостосунки, укладати мир); ГОДИ́ТИСЯ розм., ПОГОДЖА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. помиритися — ПОМИРИ́ТИСЯ, мирю́ся, ми́ришся, док. 1. Припинити суперечки, ворожнечу або відновити добрі стосунки з ким-небудь. У Кайдашевій хаті стала мирнота: свекруха помирилась з невісткою (Н. — Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. помиритися — Помиритися, -рюся, -ришся гл. Помириться. Не помиряться, як два коти над салом. Ном. № 4148.  Словник української мови Грінченка