поминальний —
помина́льний прикметник
Орфографічний словник української мови
поминальний —
-а, -е. 1》 Стос. до поминання, поминок. || Признач. для поминання, поминок. 2》 Який містить згадки про померлого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
поминальний —
ПОМИНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. церк. Стос. до поминання, поминок. Під одноманітне читання дячка й незлагоджений спів хору в домі Головатих стукотіли ножі, готувалися страви для поминального обіду (С. Добровольський); // Признач. для поминання, поминок.
Словник української мови у 20 томах
поминальний —
Помина́льний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
поминальний —
ПОМИНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. заст. Стос. до поминання, поминок. Під одноманітне читання дячка й незлагоджений спів хору в домі Головатих стукотіли ножі, готувалися страви для поминального обіду (Добр., Очак. розмир, 1965, 302); // Признач.
Словник української мови в 11 томах
поминальний —
Поминальний, -а, -е Поминальный.
Словник української мови Грінченка