поминальний
ПОМИНА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. заст. Стос. до поминання, поминок.
Під одноманітне читання дячка й незлагоджений спів хору в домі Головатих стукотіли ножі, готувалися страви для поминального обіду (Добр., Очак. розмир, 1965, 302);
// Признач. для поминання, поминок.
Власними коштами свічок накупив [брат]; з власного дерева новеньку труну зробив; поминальної куті з торішньої пшениці дві мисочки наварив (Ковінька, Кутя.., 1960, 25).
2. Який містить згадки про померлого.
Коли помер Павло Григорович Тичина, Василь Захарович [Тур] виступив з поминальним словом (Вітч., 12, 1968, 152).
Словник української мови (СУМ-11)