помка
ПО́МКА, и, ж., діал.
Пам'ять.
Василь на стелю дивився, хмурився, крививсь... Видно, він щось пригадував, та на сей раз помка схибила (Панас Мирний).
◇ Відби́ти па́мороки (по́мки, тя́мки) див. відбива́ти;
(1) Врі́затися в по́мку (д) див. урі́зуватися¹; Да́тися / дава́тися в па́м'ять (в па́м'ятки, втя́мки, діал. впо́мки, в по́мку) див. дава́тися;
Прийти́ до по́мки див. прихо́дити.
Словник української мови (СУМ-20)